Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 липня 2014 року м. Київ справа № 800/196/14

Вищий адміністративний суду України у складі колегії суддів:

головуючого судді Юрченко В.П,

суддів Веденяпіна О.А.,

Моторного О.А.,

Сіроша М.В.,

Цвіркуна Ю.І

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_4 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

20 березня 2014 року ОСОБА_4 звернувся до Вищого адміністративного суду України як до суду першої інстанції з адміністративним позовом до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - ВККС України, Комісія) про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії.

Свої позовні вимоги обґрунтував тим, що рішення ВККС України № 323/дп- 14 від 30 січня 2014 року про відмову у відкритті дисциплінарної справи стосовно судді Харцизького міського суду Донецької області ОСОБА_9. є таким, що не відповідає діючому законодавству та матеріалам справи. Позивач зазначив, що він звернувся зі скаргою до відповідача на дії зазначеного судді, яка розглядала кримінальну справа № 1/248/30/14, по якому він (позивач) та ОСОБА_5 обвинувачувались у скоєнні злочину за ст.ст.364, 365, 373, 162, 383 КК України. Під час розгляду справи, суддя умисно неодноразово допускала упередженість, порушення норм процесуального права та суддівської етики. Позивач просив:

- визнати рішення Комісії №323/дп-14 таким, що не відповідає законодавству та скасувати його;

- зобов'язати Комісію відкрити дисциплінарну справу стосовно вищевказаного судді.

У письмовому запереченні представник відповідача, зазначив, що Комісія при прийнятті рішення діяла на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України, жодних порушень під час розгляду скарги ОСОБА_4 не допускала, прав та інтересів позивача не порушувала. Вказав, що Комісія не вправі давати оцінку процесуальним діям суддів щодо розгляду конкретної судової справи, оскільки таким правом наділена лише апеляційна і касаційна інстанції при перегляді судових рішень. Позовні вимоги не визнала, просила відмовити у задоволенні позову.

Згідно приписів частини 4 статті 122 КАС України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, оскільки всі особи, які беруть участь у справі, подали заяви про розгляд справи за їх відсутності.

З'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, колегія суддів приходить до висновку, що позовна заява не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

У провадженні судді Харцизького міського суду Донецької області ОСОБА_9. перебувала кримінальна справа № 248/1067/13-к (провадження № 1/248/105/2013) за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст. 364, ч.2 ст. 365, ч.2 ст.162, ч.2 ст.373, ч.2 ст. 383 КК України, ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст. 364, ч.2 ст. 162. ч.2 ст. 373 КК України.

На час звернення позивача зі скаргою до Комісії розгляд кримінальної справи тривав.

30 грудня 2013 року ОСОБА_4 звернувся зі скаргою до Комісії, в якій просив притягнути суддю Харцизького міського суду Донецької області ОСОБА_9. до дисциплінарної відповідальності.

В поданій скарзі ОСОБА_4 посилався на порушення суддею норм процесуального права при здійсненні правосуддя, пов'язані, зокрема, з відмовою підсудному в задоволенні клопотання про повернення кримінальної справи на додаткове розслідування, у відмові роз'яснити висунуті обвинувачення, на думку позивача, суддею порушено право позивача на рівність учасників процесу.

В ході проведення перевірки вищевказаної скарги членом Комісії Горбачовою Л.П. було отримано матеріали, необхідні для проведення перевірки даних про наявність підстав для відкриття дисциплінарної справи щодо вказаного вище судді, та складено висновок від 11 січня 2014 року з пропозицією відмовити у відкритті дисциплінарної справи стосовно судді Харцизького міського суду Донецької області ОСОБА_9.

Рішенням Комісії від 30 січня 2014 року № 323/дп-114 відмовлено у відкритті дисциплінарної справи стосовно судді Харцизького міського суду Донецької області ОСОБА_9.

Рішення мотивовано тим, що Комісією не встановлено підстав для відкриття дисциплінарної справи, передбачених статтею 83 Закону, у зв'язку з чим відмовлено у відкритті дисциплінарної справи.

Листом від 31 січня 2014 року за вих. № 8вк-35/14 член Комісії Фадєєва Н.М. повідомила ОСОБА_4 про прийняте ВККС України рішення 30 січня 2014 року про відмову у відкритті дисциплінарної справи на дії судді Харцизького міського суду Донецької області ОСОБА_9..

Вважаючи рішення ВККС України протиправним, позивач звернувся до суду із даним адміністративним позовом.

Статус, порядок роботи та повноваження Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, а також члена Комісії визначені у главі 2 розділу VI Закону України «Про судоустрій і статус суддів» 7 липня 2010 року № 2453-VI (далі - Закон).

За своїм статусом Вища кваліфікаційна комісія суддів України є постійно діючим органом у системі судоустрою України, що діє у складі одинадцяти членів (статті 90, 92 Закону).

Згідно із пунктом 1 частини першої статті 85 Закону Вища кваліфікаційна комісія суддів України здійснює дисциплінарне провадження щодо суддів місцевих та апеляційних судів.

Стаття 84 Закону визначає дисциплінарне провадження як процедуру розгляду органом, визначеним законом, звернення, в якому містяться відомості про порушення суддею вимог щодо його статусу, посадових обов'язків чи присяги судді.

Відповідно до частини першої статті 83 цього Закону суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності у порядку дисциплінарного провадження, зокрема, з підстав істотних порушень норм процесуального права при здійсненні правосуддя, пов'язаних, зокрема, з відмовою у доступі особи до правосуддя з підстав, не передбачених законом, порушення вимог щодо розподілу та реєстрації справ у суді, правил підсудності чи підвідомчості, необґрунтованого вжиття заходів забезпечення позову, а також порушення вимог щодо неупередженого розгляду справи, зокрема порушення правил щодо відводу (самовідводу).

В силу частини першої статті 86 Закону дисциплінарне провадження щодо судді передбачає здійснення перевірки даних про наявність підстав для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, відкриття дисциплінарної справи, її розгляд і прийняття рішення органом, що здійснює дисциплінарне провадження.

Згідно із частиною другою статті 86 Закону перевірка даних про наявність підстав для відкриття дисциплінарної справи та притягнення судді місцевого чи апеляційного суду до дисциплінарної відповідальності здійснюється членом Вищої кваліфікаційної комісії суддів України у порядку, встановленому цим Законом.

У частині третій статті 86 Закону закріплено, що під час здійснення перевірки член Вищої кваліфікаційної комісії суддів України має право ознайомлюватися з матеріалами судових справ, робити з них копії, опитувати суддів та інших осіб, яким відомі обставини вчинення діяння, що має ознаки дисциплінарного проступку, отримувати за письмовим запитом від органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, керівників підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності та підпорядкування, громадян та їх об'єднань необхідну для проведення перевірки інформацію.

Відповідно до частини шостої статті 86 Закону член Вищої кваліфікаційної комісії суддів України за результатами перевірки складає висновок з викладенням фактів та обставин, виявлених у ході перевірки, та пропозицією про відкриття чи відмову у відкритті дисциплінарної справи. Висновок члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України та зібрані у процесі перевірки матеріали передаються на розгляд Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.

Керуючись статтею 86 Закону, член Комісії у висновку за результатами перевірки звернення щодо дисциплінарної відповідальності судді запропонував відмовити у відкритті дисциплінарної справи, зокрема щодо судді Харцизького міського суду Донецької області ОСОБА_9..

Згідно із частиною сьомою статті 86 Закону питання про відкриття дисциплінарної справи чи відмову в її відкритті вирішує Вища кваліфікаційна комісія суддів України.

Пунктом 8 частини першої статті 91 Закону встановлено, що Вища кваліфікаційна комісія суддів України розглядає заяви та повідомлення про дисциплінарну відповідальність суддів місцевих та апеляційних судів та за наявності підстав порушує дисциплінарні справи і здійснює дисциплінарне провадження.

Отже, Комісія діє в межах повноважень, визначених Законом України «Про судоустрій і статус суддів», та не наділена правом вирішення питання про законність ухвалених судових рішень.

У відповідності із частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 124 Конституції України передбачає, що правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються.

Таким чином, до компетенції Комісії не належить вирішення питань, порушених позивачем у скарзі, оскільки даний орган не здійснює правосуддя.

При цьому, керуючись положеннями Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Комісією не встановлено підстав для відкриття дисциплінарної справи стосовно даних суддів, про що прийнято відповідне рішення.

В силу частини першої статті 6 Закону суди здійснюють правосуддя самостійно. Здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу.

При офіційному тлумаченні положень частини другої статті 126 Конституції України, Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 1 грудня 2004 року № 19-рп/2004 зазначив, що положення частини другої статті 126 Конституції України "вплив на суддів у будь-який спосіб забороняється" треба розуміти як забезпечення незалежності суддів у зв'язку із здійсненням ними правосуддя, а також як заборону щодо суддів будь-яких дій незалежно від форми їх прояву з боку державних органів, установ та організацій, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, фізичних та юридичних осіб з метою перешкодити виконанню суддями професійних обов'язків або схилити їх до винесення неправосудного рішення тощо.

Верховний Суд України в пункті 10 постанови Пленуму № 8 від 13 червня 2007 року "Про незалежність судової влади" зазначив, що відповідно до частини п'ятої статті 124 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України і тому вважаються законними, доки вони не скасовані в апеляційному чи касаційному порядку або не переглянуті компетентним судом в іншому порядку, визначеному процесуальним законом, в межах провадження справи, в якій вони ухвалені. Виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним законом порядком у справі не допускається, і суди повинні відмовляти у прийнятті позовів та заяв з таким предметом.

Органи, які вирішують питання про дисциплінарну відповідальність та відповідальність за порушення присяги судді, не наділені законом повноваженнями оцінювати законність судового рішення.

У Рішенні Конституційного Суду України № 2-рп/2011 від 11 березня 2011 року викладена позиція, відповідно до якої оцінка процесуальних дій суддів щодо розгляду конкретної судової справи може здійснюватись тільки судами апеляційної і касаційної інстанції. Витребування будь-яких матеріалів справи має наслідком оцінку вчинених суддею процесуальних дій. Така оцінка до винесення ним остаточного рішення у справі є втручанням у здійснення правосуддя, що суперечить частинам першій, другій статті 126, частині першій статті 129 Конституції України.

Аналізуючи положення законодавства України, зокрема стосовно порядку розгляду та вирішення скарг відносно суддів Вищою кваліфікаційною комісією суддів України, суд приходить до висновку, що розгляд і вирішення даної скарги здійснено із додержанням процедури, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Жодних належних доказів протиправності дій та рішення відповідача позивачем до суду не було надано.

Колегія суддів вважає, що при прийнятті оскаржуваного рішення відповідачем дотримано положення норм закону та правових позицій, викладених у постанові Пленуму Верховного Суду України та Рішеннях Конституційного Суду України.

Судом не встановлено обставин порушення відповідачем прав, свобод та інтересів позивача.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку відмовити ОСОБА_4 в задоволенні позовних вимог до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії.

На підставі наведеного, керуючись статтями 18, 122, 159 - 163, 171-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії.

Судове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про його перегляд Верховним Судом України, якщо таку скаргу не було подано.

Рішення підлягає перегляду Верховним Судом України у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України.

Заява про перегляд судового рішення може бути подана не пізніше 10 днів з дня ухвалення судового рішення безпосередньо до Верховного Суду України.

Судді: